• Фермерские хозяйства Николаевской области смогут получить финансовую поддержку.
• Статут фермерського господарства «Денис», зареєстрований розпорядженням голови.

• Модельний Статут Фермерського Господарства
• Статут Фермерського Господарства 2018

Чи потрібно фермерському господарству укладати із членами договір оренди земельних ділянок, які фактично є їх внеском у фермерське господарство? Законодавство України в цілому та Закон України від р. № 973-IV «Про фермерське господарство» (далі – Закон про ФГ) зокрема не оперує таким поняттям, як «внесок у фермерське господарство». Тому можна лише припускати, що мав на увазі автор запитання. Тим не менше, в подальшому розглянемо декілька найбільш підходящих, на наш погляд, варіантів оформлення земельних відносин між членами фермерського господарства та самим господарством.

Внесення земельних ділянок до складеного капіталу господарства. Згідно із ч.1 ст.1 Закону про ФГ таке господарство є юридичною особою, а відповідно до ч.4 цієї ж статті у статуті фермерського господарства зазначається, зокрема, порядок формування його майна (складеного капіталу).

В ст.19 вказаного Закону передбачається можливість внесення членами фермерського господарства до його складеного капіталу будівель, споруд, облаштування. Іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом, права користування землею та ін. Таким чином, члени фермерського господарства можуть передати належні їм земельні ділянки як внесок до складеного капіталу фермерського господарства. Принагідно зауважимо, що з огляду на мораторій, встановлений пунктом 15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України від р. № 2768-III (далі – ЗКУ), до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше р., члени фермерського господарства не вправі передавати до його складеного капіталу такі земельні ділянки: – з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»; – виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства. При цьому звертаємо увагу, що зі змісту статей 19 та 20 Закону про ФГ вбачається, що майно, внесене членами господарства до його складеного капіталу, стає власністю фермерського господарства.

Спадкування майна члена фермерського господарства. Статут фермерського господарства.

Відтак, аби не втратити право власності на землю, члени фермерського господарства можуть внести до його складеного капіталу не земельні ділянки, а лише права володіння та користування ними. В цьому разі згідно із ч. 20 Закону про ФГ такі майнові права передаються фермерському господарству на визначений у статуті строк. Якщо з якихось причин в статуті не закріплено такого строку, то за аналогією закону до розглядуваних правовідносин може бути застосована ч.2 ст.148 Цивільного кодексу України від р. № 435-IV (далі – ЦКУ), відповідно до якої якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном (в розглядуваному випадку – земельною ділянкою), то відповідне майно повертається учасникові в разі його виходу із ТОВ без виплати винагороди.

Відтак, фермерське господарство в цьому разі отримує право користування земельною ділянкою на період з моменту набуття особою статусу засновника (члена) фермерського господарства до моменту втрати особою такого статусу. Договірні відносини. В законодавстві України не міститься вимоги щодо обов’язкового формування складеного капіталу у фермерських господарств. І хоча Держпідприємництва в листі від р. № 6784 висловило думку, що всі фермерські господарства повинні формувати статутний фонд (складений капітал), на практиці більшість фермерських господарств його не формують.

Відтак, в цьому разі попередній варіант є нежиттєздатним. В якості альтернативи йому в аналітиці часто зустрічається посилання на ст.12 Закону про ФГ як на достатню підставу виникнення у фермерського господарства права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності його членів.

Але чи є таке твердження обґрунтованим? Вирішувати Вам, наші ж міркування наступні. Відповідно до п.«б» ч. 12 Закону про ФГ земельні ділянки, що належать громадянам – членам фермерського господарства на праві приватної власності, можуть входити до складу земель фермерського господарства. При цьому згідно із ч.2 вказаної статті права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство. Однак ні вказаним Законом, ані іншими нормативно-правовими актами не передбачено автоматичного виникнення у фермерського господарства права володіння та користування земельними ділянками, які перебувають у власності його членів. А це означає, що перехід від члена фермерського господарства до такого господарства – юридичної особи права володіння та користування земельною ділянкою має відбуватися за волевиявленням члена фермерського господарства.

Та це й логічно, адже член фермерського господарства як фізична особа може бути власником земельних ділянок, які знаходяться в іншій місцевості та/або жодним чином не пов’язані із веденням фермерського господарства. А надання фермерському господарству автоматичного права володіння та користування земельними ділянками, належними члену фермерського господарства, обмежуватиме право приватної власності останнього на землю, яке в силу ст.

41 Конституції України є непорушним. Отже, отримання фермерським господарством права володіння та користування земельною ділянкою, яка знаходиться у власності члена такого господарства, має відбуватися за волевиявленням власника земельної ділянки, оформленим відповідно до вимог чинного законодавства України. При цьому волевиявлення члена фермерського господарства на передачу земельної ділянки господарству має кореспондуватися із волевиявленням самого господарства на отримання земельної ділянки у володіння та користування. До того ж, сторони повинні домовитись про умови такої передачі-отримання земельної ділянки.

Вказана домовленість за своєю суттю є договором в розумінні ч.1 ст.626 ЦКУ. Види користування землею та порядок набуття такого права користування передбачені, зокрема, в главах 15-161 розділу ІІІ ЗКУ та розділі ІІ Книги 3 ЦКУ. Найбільш прийнятними із них в розглядуваній ситуації є оренда та емфітевзис (право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб). Ще один шлях оформлення права користування фермерського господарства на землю, належну на праві власності його членам, вказує Держінспекція з контролю за використанням і охороною земель в листі № 6-13-312/157 від р. – це укладання договору про спільну діяльність. Наведений перелік договірних варіантів отримання фермерським господарством права володіння та користування землею, яка є власністю його членів, не є вичерпним.

Однак для всіх можливих варіантів спільним є наявність належним чином оформленої домовленості сторін щодо умов та порядку такого володіння і користування. При цьому згідно із ст. 182 ЦКУ право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом. Таким законом є Закон України від р. № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в ч.3 ст.3 якого передбачено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. У відповідності до ч.1 ст.4 вказаного Закону обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, в тому числі, право власності, право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право оренди земельної ділянки; інші речові права відповідно до закону.

Таким чином, будь-яке відповідне закону право користування земельною ділянкою, яка належить на праві власності члену фермерського господарства, виникне у вказаного господарства після державної реєстрації такого права. Цей запис був опублікований в від. Bookmark the.

Шановний Відвідувачу мого сайту! Мені дуже приємно, якщо ця стаття допомогла Вам знайти відповіді на Ваші запитання. Водночас, кожна ситуація має свої нюанси, а врахувати їх всі в одній статті неможливо. Тож якщо Ви маєте додаткові запитання, в коментарі до цієї статті Ви можете їх написати, а відповідь я надам негайно після оплати Вами 230 грн (це вартість 6 хвилин моєї роботи та мінімальна оплачувана одиниця надання послуг у нашій Фірмі).

У випадку, коли запитання виявляться надскладними і для відповіді мені знадобиться більше часу, я повідомлю Вам про це одразу після отримання Ваших запитань. На сайті відображатимуться лише коментарі, які не потребуватимуть надання відповідей правового характеру, а також ті, які містять додаткові запитання, відповіді на які оплачені у вказаному вище розмірі. Руслане, вітаю!

102-1 Земельного кодексу України від № 2768-III (далі – ЗКУ) право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам (крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди), внесено до статутного капіталу, передано у заставу. Подібні положення містяться і в ч. 407 Цивільного кодексу України від № 435-IV, далі – ЦКУ (право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу) та в ч.

417 ЦКУ (право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для забудови не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам (крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди, що розміщені на такій земельній ділянці), внесено до статутного фонду, передано у заставу). При цьому зазначеними статтями регулюються підстави набуття і визначення змісту лише двох видів права користування землею – емфітевзису (право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб) та суперфіцію (право користування чужою земельною ділянкою для забудови). Право постійного користування земельною ділянкою також є видом права користування землею (стаття 92 ЗКУ).

Однак право постійного користування є самостійним видом права користування землею, відмінним від емфітевзису та суперфіцію. Це підтверджується, зокрема, різним правовим регулюванням цих інститутів (їм присвячені окремі глави ЗКУ), а також положенням п. 4 Закону України від № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в якому право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право забудови земельної ділянки (суперфіцій) та право постійного користування земельною ділянкою визначені окремими та самостійними речовими правами на землю. Отже, виходячи із буквального тлумачення вказаних вище норм, передбачена ч.

407 ЦКУ та ч. 417 ЦКУ заборона внесення до статутного капіталу права користування земельною ділянкою державної або комунальної власності поширюється лише на емфітевзис та суперфіцій та не стосується права постійного користування земельною ділянкою. Водночас, інші норми законодавства України дають підстави для висновку про існування високої ймовірності невизнання контролюючими органами законності внесення права постійного користування земельною ділянкою державної/комунальної власності до складеного капіталу фермерського господарства. Так, відповідно до вміщеного в ч. 92 ЗКУ визначення правом постійного користування земельною ділянкою визнається право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Це означає, що постійний землекористувач може безстроково володіти земельною ділянкою (впливати на неї відповідно до свого інтересу), а також користуватися нею (отримувати її корисні властивості для задоволення власних потреб). Однак постійний землекористувач не наділений жодним повноваженням щодо розпорядження переданою йому земельною ділянкою.

Конституційний Суд України в п. 5.6 рішення від № 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками (№ 1-17/2005) зазначив, що власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі – в частині передачі земель у суборенду за згодою власника). Натомість постійні користувачі такої можливості позбавлені. Передача членом ФГ права постійного користування земельною ділянкою до складеного капіталу фермерського господарства зумовлює перехід такого права до майна ФГ (ст. 19 Закону України «Про фермерське господарство» від № 973-IV). Відповідно, така передача може кваліфікуватися контролюючими органами як розпорядження членом ФГ земельною ділянкою, оскільки внаслідок такої передачі змінюється її користувач. Однак, як наголошувалось раніше, постійний землекористувач не вправі жодним чином розпоряджатися земельною ділянкою, переданою йому на цьому правовому титулі.

Крім того, ч. 92 ЗКУ визначає виключний перелік осіб, які вправі набувати землю на праві постійного користування.

. Законодательство Украины. Юрлига. Новости. Аналитика.

Законодательство. ЮрTV. Колонка эксперта. Форум. Продукты для юриста. Бухгалтер.UA.

Новости. Аналитика. Законодательство.

Колонка эксперта. Форум. Продукты для бухгалтера. Расписание. Расписание. Новости. Докладчики.

Партнерам. О проекте. FAQ. Продукты&Решения.

Все продукты. LIGA ZAKON online.

Пробовать. Акции. Прайс. Решения для. Крупного бизнеса.

Среднего бизнеса. Мелкого бизнеса, ЧП. Юрфирм.

Госструктур. Руководителей.

Юристов. Бухгалтеров. ЗАКОН УКРАЇНИ Про фермерське господарство Цей Закон визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України.

Закон спрямований на створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України. Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1.

Поняття фермерського господарства 2. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України. Законодавство про фермерське господарство 1.

Відносини, пов'язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Цей Закон не поширюється на громадян, які ведуть особисте селянське господарство або які використовують земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби. Члени фермерського господарства 1. Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом). При створенні фермерського господарства одним із членів сім'ї інші члени сім'ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його Статуту. Голова фермерського господарства 1.

Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об'єднаннями відповідно до закону.

Голова фермерського господарства укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України. Голова фермерського господарства може письмово доручати виконання своїх обов'язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом. Розділ II СТВОРЕННЯ ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА Стаття 5.

Громадяни, які мають право на створення фермерського господарства Громадяни, що створили фермерське господарство, мають право облаштувати в тій частині наданої для ведення фермерського господарства земельної ділянки, з якої забезпечується зручний доступ до всіх виробничих об'єктів господарства. Якщо членів фермерського господарства знаходиться за межами населених пунктів, то вони мають право на створення відокремленої фермерської садиби, якій надається поштова адреса. Для облаштування відокремленої садиби фермерському господарству надається за рахунок бюджету допомога на будівництво під'їзних шляхів до фермерського господарства, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем. Переселенцям, які створюють фермерське господарство в трудонедостатніх населених пунктах, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, надається одноразова грошова допомога за рахунок державного бюджету у розмірі, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Державна реєстрація фермерського господарства Розділ III ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ Кабінет Міністрів України щорічно в проекті Державного бюджету України передбачає кошти на підтримку фермерських господарств. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щорічно передбачають кошти в проектах місцевих бюджетів на підтримку фермерських господарств.

Кошти Державного бюджету України спрямовуються на меліорацію земель, у тому числі їх зрошення та осушення, а також на консервацію та рекультивацію малопродуктивних сільськогосподарських угідь, на придбання сільськогосподарської техніки (комбайнів, тракторів, автомашин, бульдозерів, сівалок тощо). За рахунок місцевих бюджетів фермерським господарствам може надаватися допомога у будівництві об'єктів виробничого і невиробничого призначення, житла, проведенні заходів щодо землеустрою. Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі, який затверджується. Розділ IV ЗЕМЛІ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ Стаття 12. Склад земель фермерського господарства 1.

Землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство. Приватизація земельних ділянок членами фермерських господарств 1.

Модельний Статут Фермерського Господарства

Члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Статут Фермерського Господарства 2018

Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю). Дія частин першої та другої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай). Громадяни України, які до 1 січня 2002 року отримали в постійне користування або оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства, мають переважне право на придбання (викуп) земельних ділянок розміром до 100 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі до 50 гектарів ріллі, у власність з розстрочкою платежу до 20 років. Права фермерського господарства та його членів 1. Фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право: а) продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; б) самостійно господарювати на землі; в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію; г) на відшкодування збитків; ґ) споруджувати житлові будинки, господарські будівлі та споруди; д) реалізовувати вироблену сільськогосподарську продукцію на вітчизняних ринках і поставляти на експорт; е) інші права. Порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

Обов'язки фермерського господарства та його членів 1.